Пройшли роки...

Та спогад є...

І жити людству не дає.

Адже згадай роки,

Коли ми обезсилені були.

Згадай Війну Велику Вітчизняну.

Війну, стократ омитою сльозами.

Чи пам”ятаєш, як було,

У сорок першім загуло?

Тоді прадіди наші і діди

Жінок з дітьми ховали,

Щоб вражені недолюдки

їх не повбивали.

Скажи, навіщо ти мені,

Ота війна нікчемна,

Була тоді у ті роки

Тим болем нескінченним.