Перемога діда – моя перемога

     Про Велику Вітчизняну війну я дізнався ще до того, як пішов до школи. Розповідали мені про війну мої батьки.

     Мій дід, Чайка Іван Маркович,на фронті  був сапером. Для мене мій дідусь - справжній взірець і герой!

     Народився дід в 1919 році у селі Констянтинівка Мар¢їнського району Донецької області. Українець, закінчив 5 класів. Працював у шахті. Коли розпочалась війна, йому було 22 роки У Радянській Армії з жовтня 1943 року. Приймав участь в визволенні Румунії. Був старшиною 457 саперного полку.  В грудні 1944 року  отримав контузію та був тяжко поранений. Після цього його відправили до шпиталю а згодом комісували за станом здоров¢я. Та найголовніше - з дворічного пекла він вийшов живим.  

     Дід Іван хоробро і вправно воював, про що свідчать його воєнні нагороди: Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня, медаль "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 р.р.”, медаль "За відвагу”, дві медалі "За бойові заслуги”, медаль "За взяття Будапешту” та багато інших нагород та відзнак. До того ж, в 2004 році ВАТ "Алан” була надрукована Книга пам¢яті України по увічненню учасників бойових дій, померших в післявоєнні роки по Донецькій області, куди війшла інформація і про мого дідуся, чим я особливо пишаюсь.

     Після того, як дід вийшов зі шпиталю, він повернувся у Донецьк, аби допомагати відновлювати країну з руїн, ростити дітей і радіти життю.

     Гордість проймає мене, що я є онуком такої людини!  

     Мій дід помер в лютому 2000 року,ще до мого народження. Мені дуже шкода, що я ніколи його не бачив. Але я дуже вдячний йому і всім бійцям Радянської армії за те, що в нас є майбутнє. Я дуже пишаюсь тим, що в моїй родині були такі відважні захисники Вітчизни.Але головне те, щоб ми з часом не забували про героїзм наших дідів, піклувалися про те, щоб їх перемога служила нам гідним прикладом любові до Батьківщини.

    Я вважаю себе нащадком перемоги. Наша Батьківщина варта того, щоб за неї боротися, захищати та любити її. Дякую всім захисникам нашої Вітчизни! Завдяки їм я можу сказати:”Перемого діда – моя перемога!”   Вічна слава захисникам нашої Батьківщини!

Автор: Вієт Максим, учень 6-А класу Донецької ЗОШ №101